Багато українських музикантів, зробили величезний в несок в розвиток освіти музичного мистецтва такі як Лисенко. Відкриття Музично-драматичної школи Лисенка поклало початок розвитку національної системи професійної музичної освіти в Україні.
У подальші часи сучасники та учні Лисенка — П.Сокальський, Б.Підгорецький, Я.Степовий, К.Стеценко, В.Верховинець, С.Воробкевич, А.Вахнянин, Д.Січинський, М.Леонтович, С.Людкевич та ін. створили широку мережу самодіяльних та професійних музично-освітніх організацій.
Особливо слід відзначити музично-просвітницьку діяльність М.Леонтовича, В.Верховинця, К.Стеценка, яка стала початком розвитку української музичної педагогіки. Їхня теоретична спадщина представляє науково-методичні посібники, підручники та інші роботи, в яких відображається найбільш ефективна методика навчання музиці, співу, естетичного виховання молоді засобами інших мистецтв.
Педагогічна діяльність видатних музикантів-виконавців другої половини ХІХ — початку ХХ століття є окремою ланкою процесу становлення музично-естетичного виховання молоді в Україні. С.Крушельницька, О.Мишуга, Г.Хоткевич, І.Алчевський, М.Менцинський створили певну перспективу впливу практичної професійної мистецької діяльності на розвиток української музично-педагогічної системи. Їхня участь у педагогічній роботі по підготовці професійних кадрів українського музичного мистецтва поклала початок створенню української музично-педагогічної школи, яка впевнено почала конкурувати з існуючими на той час російськими та іншими школами.
Зарубіжні композитори:
У подальші часи сучасники та учні Лисенка — П.Сокальський, Б.Підгорецький, Я.Степовий, К.Стеценко, В.Верховинець, С.Воробкевич, А.Вахнянин, Д.Січинський, М.Леонтович, С.Людкевич та ін. створили широку мережу самодіяльних та професійних музично-освітніх організацій.
Особливо слід відзначити музично-просвітницьку діяльність М.Леонтовича, В.Верховинця, К.Стеценка, яка стала початком розвитку української музичної педагогіки. Їхня теоретична спадщина представляє науково-методичні посібники, підручники та інші роботи, в яких відображається найбільш ефективна методика навчання музиці, співу, естетичного виховання молоді засобами інших мистецтв.
Педагогічна діяльність видатних музикантів-виконавців другої половини ХІХ — початку ХХ століття є окремою ланкою процесу становлення музично-естетичного виховання молоді в Україні. С.Крушельницька, О.Мишуга, Г.Хоткевич, І.Алчевський, М.Менцинський створили певну перспективу впливу практичної професійної мистецької діяльності на розвиток української музично-педагогічної системи. Їхня участь у педагогічній роботі по підготовці професійних кадрів українського музичного мистецтва поклала початок створенню української музично-педагогічної школи, яка впевнено почала конкурувати з існуючими на той час російськими та іншими школами.
Зарубіжні композитори:
Методична система Еміля Жак-Далькроза (1865-1950)[[1]] в основі музичного навчання передбачає триєдність музики, слова і руху як засобу формування особистості. В основі його системи був метод евритміки (зв’язок музики з рухом), що давало змогу виконати основне завдання – навчити дітей рухатися у характері музики, відображуючи її темпові, динамічні та метро-ритмічні особливості. Іншими складовими системи Жак-Далькроза є сольфеджіо та імпровізація, які реалізовувалися на більш високому (професійному) рівні музичного навчання.
• Методична система Карла Орфа (1895-1952) – викладена у відомому методичному посібнику „Шульверк” („Schulwerk”). Назва походить від двох німецьких слів – „[шулен]” – навчати та „[веркен]” – діяти. В основі його системи принцип елементарного музикування з використанням різних відів музично-сценічної діяльності Сконструйований ним спеціальний інструментарій, що використовувався на уроках музики став основним методичним засобом реалізації його музично-педагогічної системи.
• Методична система Золтана Кодая (1882-1967) полягає у застосуванні хорового співу як головного виду діяльності в музичному вихованні. „Метод Кодая” передбачає виховання в учнів почуття ладу, ладового мислення за допомогою різних вправ розвитку звуковисотного слуху. Для цього в його системі широко пропонується використання відносної (ладової) сольмізації.
• Методична система Марії Монтессорі (1870-1952). Масове дошкільне музичне виховання, базоване насенситивних(сензитивних)[2] періодах розвитку дитини. Процес музичного виховання дошкільника поділяється на три етапи: перший - розвиток уваги до звуків, що оточують дитину; другий - виявлення та закріплення метроритмічного сприймання музики; третій - формування мелодичного і гармонічного слуху.
• Методична система Бориса Трічкова (1881-1944) - "Східці", в основі якої лежить концепція "свідомого нотного співу": досягнення музичної координації між слухом і голосом, розвиток тонального чуття, почуття ритму, любові до музики та бажання співати.
• Методична система Дмитра Кабалевського (1904-1987) започаткована у 1970-х роках у колишньому СРСР і втілена в навчальну програму „Музика” для загальноосвітніх шкіл колишнього Радянського союзу та деяких соціалістичних країн Європи. Основна (генеральна) тема програми – „Музика і життя”. Заняття музики були підпорядковані основним морально-естетичним принципам, спонукаючим дитину до почуття прекрасного. Основним методом програми є обговорення, роздуми про музику та музичні явища. Основним видом діяльності – слухання музики.
Комментариев нет:
Отправить комментарий