вторник, 13 мая 2014 г.

План проекту

Назва проекту  „ Таке життя не можна назвати коротким”
Навчальний предмет:  Музичне мистецтво
Клас: 8 класи
Автор: Барановська Аліна
Стислий опис:
Мета проекту – ознайомитися з творчістю  визначних співаків 20 століття, 
а конкретніше –  з визначним композитором, співаком, поетом, 
актором Володимиром Висоцьким.  Діти  ознайомляться з творчістю сучасних бардів, дослідять які пісні Висоцького можуть виховати найцінніші моральні якості, знайдуть цікаві факти з
 життя і творчості співака.
Визначити де найкраще Висоцький показав свій талант,у кінематографі, 
поезії,  у композиторській чи співацькій діяльності.
Також учні повинні розробити сценарій присвячений памяті 
Володимира Висоцького, продемонструвати мультимедійні презентації,
публікації і веб-сторінку присвяченій цій темі.



   Ключове питання :
Де є життя, там є надія?
 
          Тематичні питання:
 Талант - це дар чи покарання?
 Чи впливає музика Висоцького на життя у ХХІ ст.?
 У якому амплуа найповніше проявився талант Висоцького: як актора, поета                                                        співака чи     композитора?

Змістові питання:

Які співаки, композитори ХХІ ст. зробили переворот у мистецтві?
Якого співака і чому називали шансоньє у ХХІ ст.?
Які відомі пісні Висоцького розповідають про щирість почуттів?
Яку роль відіграють пісні Висоцького у вашому житті?
Кого називають «бардами»?
Яких сучасних бардів ви можете назвати?
Яке місце в житті Висоцького займали пісні?
Які найвідоміші кінематографічні ролі Висоцького?

Видатні педагоги і музиканти в Україні в світі!!!

Багато українських музикантів, зробили величезний в несок в розвиток освіти музичного мистецтва такі як Лисенко. Відкриття Музично-драматичної школи Лисенка поклало початок розвитку національної системи професійної музичної освіти в Україні.
У подальші часи сучасники та учні Лисенка — П.Сокальський, Б.Підгорецький, Я.Степовий, К.Стеценко, В.Верховинець, С.Воробкевич, А.Вахнянин, Д.Січинський, М.Леонтович, С.Людкевич та ін. створили широку мережу самодіяльних та професійних музично-освітніх організацій.
Особливо слід відзначити музично-просвітницьку діяльність М.Леонтовича, В.Верховинця, К.Стеценка, яка стала початком розвитку української музичної педагогіки. Їхня теоретична спадщина представляє науково-методичні посібники, підручники та інші роботи, в яких відображається найбільш ефективна методика навчання музиці, співу, естетичного виховання молоді засобами інших мистецтв.
Педагогічна діяльність видатних музикантів-виконавців другої половини ХІХ — початку ХХ століття є окремою ланкою процесу становлення музично-естетичного виховання молоді в Україні. С.Крушельницька, О.Мишуга, Г.Хоткевич, І.Алчевський, М.Менцинський створили певну перспективу впливу практичної професійної мистецької діяльності на розвиток української музично-педагогічної системи. Їхня участь у педагогічній роботі по підготовці професійних кадрів українського музичного мистецтва поклала початок створенню української музично-педагогічної школи, яка впевнено почала конкурувати з існуючими на той час російськими та іншими школами.


Зарубіжні композитори:

Методична система Еміля Жак-Далькроза (1865-1950)[[1]] в основі музичного навчання передбачає триєдність музики, слова і руху як засобу формування особистості. В основі його системи був метод евритміки (зв’язок музики з рухом), що давало змогу виконати основне завдання – навчити дітей рухатися у характері музики, відображуючи її темпові, динамічні та метро-ритмічні особливості. Іншими складовими системи Жак-Далькроза є сольфеджіо та імпровізація, які реалізовувалися на більш високому (професійному) рівні музичного навчання.
• Методична система Карла Орфа (1895-1952) – викладена у відомому методичному посібнику „Шульверк” („Schulwerk”). Назва походить від двох німецьких слів – „[шулен]” – навчати та „[веркен]” – діяти. В основі його системи принцип елементарного музикування з використанням різних відів музично-сценічної діяльності Сконструйований ним спеціальний інструментарій, що використовувався на уроках музики став основним методичним засобом реалізації його музично-педагогічної системи.
• Методична система Золтана Кодая (1882-1967) полягає у застосуванні хорового співу як головного виду діяльності в музичному вихованні. „Метод Кодая” передбачає виховання в учнів почуття ладу, ладового мислення за допомогою різних вправ розвитку звуковисотного слуху. Для цього в його системі широко пропонується використання відносної (ладової) сольмізації.
• Методична система Марії Монтессорі (1870-1952). Масове дошкільне музичне виховання, базоване насенситивних(сензитивних)[2] періодах розвитку дитини. Процес музичного виховання дошкільника поділяється на три етапи: перший - розвиток уваги до звуків, що оточують дитину; другий - виявлення та закріплення метроритмічного сприймання музики; третій - формування мелодичного і гармонічного слуху.
• Методична система Бориса Трічкова (1881-1944) - "Східці", в основі якої лежить концепція "свідомого нотного співу": досягнення музичної координації між слухом і голосом, розвиток тонального чуття, почуття ритму, любові до музики та бажання співати.
• Методична система Дмитра Кабалевського (1904-1987) започаткована у 1970-х роках у колишньому СРСР і втілена в навчальну програму „Музика” для загальноосвітніх шкіл колишнього Радянського союзу та деяких соціалістичних країн Європи. Основна (генеральна) тема програми – „Музика і життя”. Заняття музики були підпорядковані основним морально-естетичним принципам, спонукаючим дитину до почуття прекрасного. Основним методом програми є обговорення, роздуми про музику та музичні явища. Основним видом діяльності – слухання музики.

ключові компоненти компетентності вчителя музики

За аналізом праць науковців можна виділити ключові компоненти професійної компетентності вчителя: інформаційна компетентність (володіння інформаційними технологіями, вміння опрацьовувати різні види інформації); комунікативна (уміння вступати в комунікацію, бути зрозумілим, спілкування без обмежень); автономізаційна (здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність); соціальна (вміння жити та працювати з оточуючими); продуктивна (вміння працювати, отримувати прибуток, здатність виробляти власний продукт, ухвалювати рішення та відповідати за них); моральна (готовність, спроможність та потреба жити за традиційними моральними нормами); психологічна (здатність використовувати психологічні ЗУН в організації взаємодії в освітній діяльності); предметна (ЗУН у сфері конкретного навчального предмета - спеціальність); особистісні якості вчителя (доброзичливість, чуйність, урівноваженість, толерантність, рефлексія, людяність ) 
 Творчість учителя є необхідною умовою високоякісної музично-педагогічної праці, засобом використання професійної підготовки.
.    До числа факторів, які визначають професійну підготовку вчителя музики, слід віднести також його педагогічну майстерність, під якою ми розуміємо складний комплекс взаємопов'язаних компонентів.
     Курс на гуманітаризацію системи освіти спричинив появу нового педагогічного мислення, просунув уперед процес оновлення освітньої політики й основних підходів до конструювання педагогічних систем та технологій. Пошуки ефективних способів удосконалення професіоналізму вчителів приводять до розробки нових технологій, пов'язаних з орієнтацією на саморозвиток і самовдосконалення.
      Художньо-педагогічна освіта знаходиться на шляху створення ефективних технологій і методик індивідуально-особистісного творчого розвитку педагога, подолання обмежень у цьому напрямі. І насамперед мова йде про обмеження, що стосуються проблем розвитку особистості фахівця.
      Готовність майбутніх учителів музичного мистецтва до професійної художньо-педагогічної діяльності ми можемо визначити за такими елементами: ціннісне ставлення до професії вчителя; знання об'єкта професійної діяльності; бачення змісту навчальної дисципліни як частини культури; оволодіння системою конструювання змісту навчального предмета; високий рівень самореалізації вчителя; цілеспрямованість; творча самостійність; потреба у самовихованні.
       "Тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна створити характер", - пише К.Ушинський [9].
       Підбиваючи підсумки, хотілося б відзначити, що основними компонентами, які складають фундамент професійної підготовки вчителя музики загальноосвітньої школи, є його громадсько-політична активність, педагогічна майстерність, музична культура, професійне становлення.
      Розвиток цих якостей учителя має здійснюватися в тісному взаємозв'язку та систематично в процесі його підготовки.
     Виховна мета уроків музики у загальноосвітній школі буде досягнута в тому випадку, якщо у сьогоднішніх учнів і після школи не зменшиться бажання та вміння займатися одним із видів музичної діяльності, спілкуватися з високохудожньою музикою, з мистецтвом.

Мій навчальний заклад

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

 Саме тут знаходиться Інститут педагогіки психології та мистецтв!
У 1975 р. на музично-педагогічному факультеті ВДПІ ім. М.Островського було створено кафедру методики музичного виховання, співу та хорового диригування, яку по 1997 р. очолювала доц.. Плєсніна Т.П., а з 1997 р. - народний артист України, проф. Газінський В.І.. У 2007 р. кафедру перенайменовано у кафедру хорового мистецтва та методики музичного виховання, основним завданням якої є підготовка висококваліфікованих фахівців в галузі музичної педагогіки.

особиста інформація

Мене звати Аліна Барановська
Я студентка 5 курсу педагогічного університету,з дитинства співаю, приймаю участь у різних вокальних конкурсах і стаю їх лауреатом.(Міжнародний конкурси:1 премія "Музична парасолька", 2 премія "переяславський дивограй",1 премія"Осіння мелодія"1 премія, "Пісенний край"

Музична література

Книги які дають можливість більше ознайомитися з музичною літературою!

1.  С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.
2.  Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.
3.  Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
4.  Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна.
5.  Місячник “Українська музика” (1937-1939) Сист. покажчик змісту журналу / Ред. П.Костюк. – Львів, 2003. – 59 с.
6.  Митці України: Енциклопедичне видання / Упорядник Г.Лабінський, С.Музда. За ред. В.Кудрицького. – К.: Українська Енциклопедія, 1992. – 848 с.
7.  Арсенич П. Меморіальна дошка М.Лисенку в Коломиї // Галичина. – 2003. – 9 грудня.
8.  С. Газарян “В світі музичних інструментів” Антонюк Р. Коломийська гімназія імені М.Грушевського // Поліття. – 1998. – лютий №8.
9.  Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”.

М. Скорик – ІІІ ч.(Токата) з Концерту для скрипки
М.Скорик – Испанський танець
       В.С.Косенко – 11 етюдів; № 4; Куранта


В.С.Косенко – 11 етюдів №11; Жига
Б.М.Лятошинський – Симфонія №3, сі-мінор, ІІ ч.
М.Леонтович – Щедрик
К. Стеценко – Тихесенький вечір
С.Людкевич – Кантата ''Заповіт'
М.В.Лисенко – кантата "Радуйся,ниво неполитая",Іч.

Мій професійний словник

Аріозо (arioso)  невелика кантиленна арія ліричного характеру.
Арія (aria)  композиція для голосу, що виконує соло з інструментальним супроводом в опері, кантаті, ораторії, опереті.
Ансамбль (ensemble) (від франц. еnsemble – разом) – 1. Група виконавців, які виступають разом. 2. Стрункість, злагодженість колективного виконання. 3. Музичний твір для ансамблю виконавців: дует, тріо, квартет і т. д. 4. Завершений номер опери, ораторії, кантати, що виконується групою співаків у супроводі оркестру або без супроводу.
Джаз (jazz) (англ. jazz) – вид професійного музичного мистецтва, який виник на півдні США в кінці XIX – на початку XX ст. у результаті взаємодії африканської і європейської музичної культур.
Жанр (genre) (від франц. genre – рід, тип, манера) – різновид музичних творів, що часто визначається за різними ознаками (будовою, складом виконавців, характером тощо).
Звук (sound) – результат коливання пружного тіла (струни, наявного в трубці повітря, металу, натягнутої шкіри тощо).
Концерт (concert) (від лат. concertare – змагатися чи від італ. concerto – згода, гармонія) – 1. Публічне виконання музичних творів. 2. Жанр великого, віртуозного за характером, музичного твору для соліста (інколи двох-трьох) з оркестром у формі тричастинного сонатного циклу. 3. Поліфонічний вокальний або вокально-інструментальний твір, який ґрунтується на зіставленні двох або кількох партій (співацьких голосів, органа, інструментального ансамблю).

Музика (music) – це вид мистецтва, що втілює ідейно-емоційний зміст у звукових художніх образах.
Музикант (musician)  – 1. Фахівець, який професійно володіє музичною спеціальністю, – композитор, диригент, хормейстер, співак, інструменталіст тощо. 2. Людина, яка може грати на музичному інструменті, співати, брати участь у аматорському колективі, хорі, оркестрі тощо.
Музичні інструменти (musical instruments) – інструменти, призначені для видобування музичних звуків і ритмічно організованих шумів у процесі сольного та групового виконання музичних творів.

Партія (part) (від лат. pars – частина, група) – у багатоголосній вокальній, вокально-інструментальній, ансамблевій та оркестровій музиці одна зі складових фактури музичних творів, призначених для виконання окремим голосом чи на окремому музичному інструменті.
Перекладення (arrangement) – обробка музичного твору для виконання іншими голосами або інструментами; інакше – аранжування.
П’єса (play) (франц. piece) – 1. Невеликий за обсягом сольний або ансамблевий завершений музичний твір. 2. Драматичний твір, призначений для сценічного втілення.
Пісня (song) – найбільш поширений жанр вокальної музики, а також загальне позначення поетичного твору, призначеного для співу.

професія

Учитель- найдавніша і одна з найголовніших професій!
Чи можливо цілком заглибитись у суть, так би мовити, «таїну» цієї професії? Можливо, учитель
– це актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти не завжди бажають «лікуватися»…
Тому я і обрала спеціальність вчителля музичного мистецтва. Адже саме ця професія є основою виховання доброти, духовного збагачення, високоморальних якостей особистості.
Вчитель музичного мистецтва не тильки вчить, але і сам збагачує свої знання невичерпними скарбами музики яка надихає на творчість!!!!!!!

Прислівья


 Музика це література серця, вона починається там, де закінчується мова.
Музика – поезія повітря. Ріхтер




"Музика може змінити світ хоча б тому, що вона може змінити людину". Боно

"Музика має висікати вогонь з людських сердець" (Людвіг ван Бетховен).

"Без музики життя було б помилкою" (Фрідріх Ніцше).  
"Відкрита, чуйна душа -ось що по справжньому надихає в мистецтві "(Олександр Бестужев)

понедельник, 12 мая 2014 г.



 Вчитель тримає тебе за руку і відкриває весь світ, допомагає зробити перші самостійні кроки, а потім непомітно відходить убік, приймаючи наступних своїх учнів… 

    Через роки пам’ять знову і знову відновлює його образ - злегка примружений уважний погляд, м’яку усмішку, бажання бачити тебе кращим, ніж ти є насправді.
  Чомусь людям завжди здається, що всіма своїми досягненнями вони зобов’язані, насамперед, собі. Але ж у кожному з нас - труд вчителя.
    Особливо важливими є предмети художньо - естетичого спрямування .
Моя професія це дар який допомагає як моїй особистості так і учням у  школі.
Покликання бути вчителем - це прагнення душі до саморозвитку....
Я обрала професію вчитель музичного мистецтва, тому що музика духовно збагачує кожну людину, вчить її доброті,  розумінню, виховує високоморальні якості особистості.